ВПРОВАДЖЕННЯ ДУАЛЬНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

Професійна підготовка кваліфікованих робітників з професії “Офіціант, бармен” з використанням дуальної форминавчання у Хустському професійному ліцеї сфери послуг

Сучасний ринок праці вимагає максимальної готовності випускників закладів професійної (професійно-технічної) освіти до повноцінної професійної діяльності на конкретному виробництві. Недостатній рівень готовності їх до успішної адаптації в умовах ринкових відносин вступає в суперечність з потребами сучасного суспільства. Компромісним рішенням у цьому випадку є розробка нових підходів до підготовки кваліфікованих робітничих кадрів, що забезпечують випускникам закладів професійної (професійно-технічної) освіти формування високої професійної мобільності, конкурентоспроможності, самоактуалізації й самореалізації на ринку праці. Тому професійна освіта ХХІ століття у ЗП(ПТ)О – це, насамперед, інноваційні освітні технології у поєднанні співпраці з підприємствами – замовниками кадрів, новаторська організація навчально-виробничого процесу та активна співпраця його учасників – педагогічних працівників і здобувачів освіти.

Однією з перспективних та водночас стратегічно важливих технологій організації освітнього процесу є дуальна форма навчання, суть якої полягає у паралельному навчанні здобувачів освіти у закладі освіти та на підприємстві. За основу цієї системи покладено принцип взаємного зв’язку теорії з практикою, що дозволяє здобувачам освіти не лише знайомитися з виробництвом, але й засвоювати прийоми та навички роботи на робочих місцях підприємств, установ, організацій.

Дуальна форма навчання це:

– створення необхідних умов для досягнення нової, сучасної якості професійної освіти – надання рівних можливостей і доступу до повноцінної освіти різних категорій тих, хто навчається, відповідно до їх здібностей, потреб та індивідуальних якостей;

– розширення соціалізації здобувачів освіти через забезпечення послідовності між загальним і професійним навчанням та більш ефективною підготовкою випускників професійно-технічних навчальних закладів до виробничої діяльності та самостійного життя.

Висока життєздатність дуальної системи пояснюється тим, що вона відповідає інтересам усіх учасників цього процесу: держави, закладу освіти, роботодавців. Для підприємств – це можливість підготовки робочих кадрів, безпосередньо, під своє виробництво, виробничі технології та обладнання, максимальна відповідність корпоративним інтересам, економія часу та коштів на пошук, підбір робітників, їх перенавчання та адаптація до умов конкретного підприємства. До того ж, у підприємства з’являється можливість перспективного планування заміни робочих ресурсів та відбору кращих учнів, так, як за час навчання можна виявити їх сильні та слабкі сторони.

Для держави – це можливість реалізувати зміст професійно-технічного навчання відповідно до діючого законодавства і державних стандартів професій та, водночас, зменшити витрати на укомплектування навчальних закладів сучасним технологічним обладнанням й утримання закладу освіти.

Заклад освіти забезпечує учнів теоретичними знаннями, достатньою професійною орієнтацією та наступним працевлаштуванням. Учні за дуальною системою рано набувають міцні знання й стійкі професійні прийоми та навички роботи, самостійність і безболісну адаптацію до дорослого життя, у них з’являється впевненість у завтрашньому дні.

Переваги використання дуальної форми навчання у порівнянні з традиційною:

– професійний (професійно-технічний) заклад освіти працює у тісному контакті з підприємством замовником кадрів, враховує його вимоги до майбутніх спеціалістів, а також залучає його працівників до розробки навчальних планів і програм з відповідних професій;

– зацікавленість керівників відповідних установ підприємства у практичному навчанні свого майбутнього робітника;

– усувається розрив між теорією та практикою;

– створюється нова психологія майбутнього робітника, формується висока мотивація отримання знань та набуття професійних навичок;

– вплив на учнів робітників виробництва з великим досвідом роботи і психології виробничого середовища на формування та становлення молодого робітника, його орієнтацію на конкретне виробництво;

– в умовах виробництва швидше оновлюються виробничі технології та використовується найновіше устаткування.